Учасники тренінгу «Використання можливостей Конвенції ООН про права інвалідів для захисту прав та інтересів осіб з інвалідністю», що відбувся 16 січня 2012 року в місті Рожище вже традиційно зосередили свою увагу на проблемах доступності, а точніше сказати недоступності міста та району.
У 2011 році жодного разу не збирався Комітет доступності, хоча в попередні роки його засідання відбувались ледь не що місяця, тому проблеми інвалідів навряд чи зараз є почутими місцевою владою. Для прикладу: у нещодавно відремонтованому приміщенні Управління праці пандус виявився недоступним; більшість пандусів не відповідають затвердженим стандартам; якщо в пенсійному фонді і можна скористатись пандусом, то потрапити на другий поверх на прийом до керівництва не можливо, оскільки ліфт відсутній; кнопки виклику здебільшого не працюють, у лікарні є ліфт, але непристосований під інвалідні візки. Але найбільше «порадував» МСЕК, який знаходиться на третьому поверсі поліклініки, хоча ліфту в цьому приміщенні немає, і як людині з порушенням опорно-рухового апарату туди потрапити є незрозумілим.
В лікарнях є чіткий список ліків, які люди з інвалідністю мають право отримати безкоштовно, але жоден учасник тренінгу не пригадав випадку, щоб йому надали ці ліки, оскільки, за словами лікарів, в наявності їх немає. Благодійні внески в лікарнях теж турбують інвалідів, бо платити 74 ГРН за перебування в обласній лікарні не кожному по кишені. Засобами реабілітації інваліди забезпечені на недостатньому рівні, а також звучали чисельні скарги на бездіяльність місцевих чиновників
Цікавим прикладом «раціонального» використання коштів, виділених на потреби людей з інвалідністю стала минулорічна історія із створення Центру професійної реабілітації. У 2011 році було виділено 100 тис. ГРН на відкриття такого Центру, але місцевою владою було прийняте рішення, що таких коштів все одно не вистачить на його відкриття тому кошти були перерозподілені на інші потреби, хоча пропозиції щодо створення такого Центру були, але їх не врахували. На сьогоднішній день особи з інвалідністю до 18 років мають можливість отримати повну середню освіту, а про професійну або вищу освіту можна говорити тільки в тому випадку якщо дитина має можливість поїхати до іншого міста, тому Центр професійної реабілітації є нагальною необхідністю для міста, а особливо для сіл району. Серед проблем навчально-реабілітаційного центру для дітей-інвалідів можна згадати: відсутність шкільного автобусу, що ускладнює приїзд дітей з району. Частина дітей з вадами здоров’я навчається у загальносвітній школі, перебуваючи у навчально-реабілітаційному центрі, однак на пішохідному переході біля школи немає пологих з’їздів з бордюрів та відсутній світлофор. Крім того, приміщення загальноосвітнього навчального закладу потребує адаптації до потреб дітей з обмеженими можливостями
Учасники тренінгу були абсолютно впевнені, що жодні скарги не можуть вплинути на перевізників і вартість проїзду залежить лише від порядності самого водія.
Мабуть вперше за 7 тренінгів про проблеми працевлаштування говорили не інваліди, а співробітники Центру зайнятості, вказуючи на те, що люди з інвалідністю не поспішають працевлаштовуватись, навіть за наявності нормальних умов праці і достатньої заробітної плати. В районі і місті минулого року створиллось два дотаційних робочих місця, а також одна людина почала займатись підприємницькою діяльністю.
Тренінг «Використання можливостей Конвенції ООН про права інвалідів для захисту прав та інтересів осіб з інвалідністю» відбувся в межах проекту «Спільно творимо можливості: Участь громадськості у формуванні стратегії виконання Конвенції про права інвалідів у волинській області», який виконується Волинським обласним осередком ВМГО інвалідів з вадами зору «Генерація успішної дії спільно з ГО «Асоціація захисту прав молоді Волині» за фінансової підтримки «Фонду прав інвалідів», за підтримки Волинського обласного центру зайнятості.
