У Львові запрацювало соціальне таксі
У Львові небагато людей з особливими потребами, які мають власний транспорт. А тому чимало інвалідів по півроку не виходять з дому… З’їхати зі сходів на візку – нереально, так само, як і заїхати до під’їзду. У місті бракує пандусів.
Щоб дістатися до аптеки чи магазину, людині у візку треба докласти неабияких зусиль. Дякувати Богу, що власники супермаркетів подбали про безпечний заїзд… Недоступним залишається громадський транспорт, тротуари. Навіть, щоби вільно пересуватися по квартирі, інваліду треба її спочатку переобладнати.Рік тому міська влада спільно з ГО “Народна допомога” презентували у Львові соціальне таксі. Два старенькі “Рено” пропрацювали у місті недовго… Коштів на їх ремонт у міської ради не вистачило. У березні програма припинила своє існування. Але у Львові таки знайшлася компанія, яка придбала автомобіль для перевезення інвалідів, – “Галнафтогаз”. Автівка обійшлася у понад 150 тисяч грн. (зокрема, реєстрація та страхування). Голова наглядової ради концерну “Галнафтогаз” Віталій Антонов пообіцяв навіть заправляти машину пальним!
Користуватися новеньким “Опелем” люди з особливими потребами зможуть щодня (крім вихідних) з десятої години ранку до п’ятої вечора. Замовляти автівку бажано за кілька днів до виїзду за номером телефону 243-51-05. Послуга є платною (гривня - кілометр), але ціна є дешевшою, ніж на радіотаксі. Проїзд з центру на Сихів обійдеться пасажиру близько десяти грн. З Рясного на Сихів дорожче – гривень двадцять. Міська влада затвердила у бюджеті 13,5 тис.грн. на зарплату диспетчерів, які прийматимуть виклики.
Депутат Львівської обласної ради Ярослав Грибальський каже: у Львові 134 інваліди, які можуть пересуватися містом, 400 – мають у цьому потребу, але не мають можливості. Загалом на Львівщині – 172 тисячі інвалідів. Цього року жодна людина не отримала від держави безкоштовного автомобіля. “У нас лише один тролейбус з низькою підлогою, - каже пан Грибальський. – Місто ремонтує трамвайні колії, але про зупинки не дбає. Тротуари у цих місцях мають бути на одному рівні з підлогою трамвая, як у метро. Місто купило нещодавно два автобуси ЛАЗ, старої моделі – для людей з особливими потребами вони не пристостосовані. У Львові лише одне АТП придбало два такі автобуси, які курсують за межі міста, – у Мостиський та Городоцький райони”.
Щодня на телефон надходять три-чотири виклики. Найчастіше люди просять відвезти їх до поліклініки, адміністративних будиків (до Пенсійного фонду, міської ради, облдержадміністрації), розповідає диспетчер Ярослав Мудрий.
“Нещодавно я віз стареньку бабцю, - продовжує розмову водій Зеновій Даниляк. – Хоч це і не моя робота, але змушений був ходити з нею по базару, нести сумки з продуктами. Іноді людину привожу, і мушу відразу їхати на інший виклик. Одна машина – це крапля в морі. Треба, як мінімум, чотири-п’ять таких автомобілів”.
“Найбільше багатство у житті – це здоров’я, - каже пан Зеновій. – Робота є робота. Треба руку подати інваліду, посадити його. Соціальних працівників у нас немає. Коли не встигаю підвести людину до поліклініки, прошу когось стороннього допомогти. Деяким це не подобається”…
